Шифрування
При передачі інформації сучасними засобами зв'язку зручніше подавати її у цифровій формі. Для цього кожен символ тексту замінюється його номером у алфавіті (нумерація починається з 0). Зокрема, слово номер буде подано як 17 18 16 06 20 . Номери букв можна записати в двійковій формі: слово номер перетвориться у 010001 010010 010000 000110 010100 - кожен блок із шести цифр є номером відповідної букви. Така форма подання тексту називається двійковою.
Шифр одноразового блокноту був запропонований у 1917 році Гілбертом Вернамом. Він використовує операцію додавання бітів за модулем 2, яка задається так:
00 = 0;01 = 1;10=1; 1 1 =0
Цю операцію поширимо на двійкові слова однакової довжини. Для двійкових слів X та Y результат їх побітового додавання позначатимемо як . Легко перевірити, що для двійкових слів X, Y,Z однакової довжини справджуються рівності X Y=YX та (XY) Z=X(YZ). Також очевидно, що для будь-якого двійкового слова X виконуються рівності А0=А, ХХ=0.
Перед шифруванням повідомлення М записують у двійковій формі. Ключем К служить довільне двійкове слово однакової з М довжини. Криптотекст С отримують побітовим додаванням повідомлення і ключа, тобто С=М К.
Перед шифруванням потрібно вилучити з тексту розділові знаки та перевести букви з верхнього регістру в нижній.
Криптоаналіз
Шифр одноразового блокноту є абсолютно надійним у теоретико-інформаційному сенсі. Якщо суперник не знає ключа К, то з криптотексту С він зовсім нічого не зможе довідатись про повідомлення М. Справді, двійкове слово С могло би бути криптотекстом для будь-якого повідомлення М', якби шифрування здійснювалось з деяким іншим ключем K’ , а саме С=М'К' в той час як для суперника всі ключі однаково вірогідні.
Дешифрування за відомим ключем у шифрі одноразового блокноту збігається із шифруванням - щоб отримати вихідне повідомлення М, потрібно додати до криптотексту С той же ключ К.
При передачі інформації сучасними засобами зв'язку зручніше подавати її у цифровій формі. Для цього кожен символ тексту замінюється його номером у алфавіті (нумерація починається з 0). Зокрема, слово номер буде подано як 17 18 16 06 20 . Номери букв можна записати в двійковій формі: слово номер перетвориться у 010001 010010 010000 000110 010100 - кожен блок із шести цифр є номером відповідної букви. Така форма подання тексту називається двійковою.
Шифр одноразового блокноту був запропонований у 1917 році Гілбертом Вернамом. Він використовує операцію додавання бітів за модулем 2, яка задається так:
00 = 0;01 = 1;10=1; 1 1 =0
Цю операцію поширимо на двійкові слова однакової довжини. Для двійкових слів X та Y результат їх побітового додавання позначатимемо як . Легко перевірити, що для двійкових слів X, Y,Z однакової довжини справджуються рівності X Y=YX та (XY) Z=X(YZ). Також очевидно, що для будь-якого двійкового слова X виконуються рівності А0=А, ХХ=0.
Перед шифруванням повідомлення М записують у двійковій формі. Ключем К служить довільне двійкове слово однакової з М довжини. Криптотекст С отримують побітовим додаванням повідомлення і ключа, тобто С=М К.
Перед шифруванням потрібно вилучити з тексту розділові знаки та перевести букви з верхнього регістру в нижній.
Криптоаналіз
Шифр одноразового блокноту є абсолютно надійним у теоретико-інформаційному сенсі. Якщо суперник не знає ключа К, то з криптотексту С він зовсім нічого не зможе довідатись про повідомлення М. Справді, двійкове слово С могло би бути криптотекстом для будь-якого повідомлення М', якби шифрування здійснювалось з деяким іншим ключем K’ , а саме С=М'К' в той час як для суперника всі ключі однаково вірогідні.
Дешифрування за відомим ключем у шифрі одноразового блокноту збігається із шифруванням - щоб отримати вихідне повідомлення М, потрібно додати до криптотексту С той же ключ К.
Немає коментарів:
Дописати коментар